Статті

ЗАПАМОРОЧЛИВА КРАСА НАРЦИСА ПОЕТИЧНОГО

n1Ми цілком заслужено пишаємося красою і величчю нашої прекрасної України, яка, крім безкраїх ланів і численних водойм, має надзвичайно чарівні і неповторні куточки природи і архітектурного генію нашого народу, які, подолавши віки, дожили до сьогодення. Розповісти про ці перлини України ми вирішили з західного кордону державиЗакарпатської області, яка, хоч і є найменшою за площею і чисельністю населення, проте здатна дати фору іншим великим регіонам.

 

Від початку травня в Долині нарцисів починається масове цвітіння цих надзвичайно красивих і овіяних легендами квітів. Земля вкривається білим килимом дивовижної краси, п'янкий холодний аромат квітів обвиває довкілля, а білі хмари, що прикривають зелені гори вдалині, здаються небесним продовженням цієї чарівної долини. Подивитися на таке природне диво приїжджають тисячі туристів із різних куточків України і світу.

Легендарна Долина нарцисів зручно облаштувалася в урочищі Кіреші між річками Тиса та Хустець на околиці Хуста. Дивовижно, але природа цієї реліктової долини збереглася ще від Льодовикового періоду. Місцева популяція нарциса вузьколистого, підвиду поетичного нарциса, унікальна тим, що росте вона не на притаманних рослинам високогір'ях, а саме в долині – на висоті 180-200 м над рівнем моря. Подібні зарості, але меншої площі, залишилися в небагатьох місцях – Альпах, гірських районах Румунії та деяких Балканських країн.

Охороняти цю дивовижну долину почали ще за часів Австро-Угорщини, наприкінці ХІХ століття. За радянської ж влади землю віддали одному з найбільших у Хустському районі колгоспів, який вирішив її переорати на користь вирощування традиційної для регіону картоплі. Результати меліоративних робіт відчуваються, на жаль, по сьогодні – долина стає більш строкатою, чисельність квітки помітно зменшується.

Слід віддати належне неймовірним зусиллям професора Ужгородського національного університету Василя Івановича Комендара, завдяки якому 12 грудня 1979 року територія долини була передана Карпатському біосферному заповіднику. А нарцис вузьколистий – цей рідкісний тутешній вид – від 1980 року занесений до Червоної книги України і відтоді охороняється державою.

Взагалі, нарцисів у світі існує близько 60 видів, маємо 12 тисяч декоративних сортів. Усі види, увага, отруйні.

Площа Долини нарцисів – 256,5 га, рельєф нерівний: височини чергуються зі западинами. Із західного боку долина оточена невеличкою височиною, зайнятою кірешськими садами. Зі східної, південної і західної сторін її оточують пагорби.

У долині впродовж року можна милуватися не лише одним видом нарцисів, тут представлено 498 видів різних рослин, у тому числі 15 видів квітів, які занесені до Червоної Книги. Чудово почуваються тут аж 16 видів орхідей, гніздяться 104 види птахів, милують око своєю красою 24 види метеликів. Працює на території заповідника еколого-освітній центр «Музей нарциса», що розповідає про унікальну флору і фауну долини, переповідає легенди і правду про історію збереження унікальної краси природи.

Вхід на територію долини платний, для дорослого вартість становить символічні 15 грн. Рвати квіти і заходити за обмежувальну загорожу категорично заборонено, за відвідувачами уважно наглядають працівники заповідника в камуфляжі з гучномовцями. За кожну зірвану чи пошкоджену рослинку – чималий штраф. І це виправдано, адже, як сказано на одній із попереджувальних табличок, нарцис пережив тисячоліття від Льодовикового періоду, а тепер йому слід допомогти пережити сезон паломництва туристів і їхньої палкої любові до прекрасного.

* * *

Про квітку нарцис і Долину нарцисів існує в світі чимало легенд. Так, наприклад, із давньогрецької міфології дізнаємося, що красеню Нарцису, синові річкового бога Кефіса і німфи Ліріопи, напророкували довге життя, але за умови, що він ніколи не побачить свого обличчя. Виріс Нарцис надзвичайно вродливим. Його любові домагалися чимало жінок, але юнак був байдужим до них. Відкинув він і любов німфи Ехо, яка просто висохла від почуттів, залишивши по собі лише голос.

Тоді принижені й ображені Нарцисом жінки поскаржилися богині відплати Немезиді. Не без її участі розвивалися подальші події: невдовзі, повертаючись з полювання, а місцеві стверджують, що було це саме на Закарпатті, Нарцис задивився у потічок Хустець серед мальовничої долини. Вода була чиста і прозора, а відображення таке вродливе, що юнак відразу закохався в нього. Так і помер він від любові до самого себе. На місці його загибелі виросла приваблива біла квітка, краса якої була п'янкою, проте холодною. І назвали цю чичку (угорською – квітка) нарцисом. А у людей відтоді існує поняття «нарцисизм».

У стародавньому Римі нарцис був символом перемоги, греки ж уважали його квіткою загиблих. Китайці з давніх-давен ставлять нарциси в будинку на Новий рік замість ялинки, англійці йменують нарцис національною квіткою, в Швейцарії влаштовують свята нарцисів.

 

 

* * *

Місцеві мешканці також не пасуть задніх за кількістю переповідань, які з плином часу із історичних подій перетворилися на легенди. Так, із покоління в покоління переказують, що коли ординці захопили Хустський замок, то місцеві жителі набивали нарцисовими квітами подушки для загарбників, ніби на знак покори і пошани. Але нарцис – квітка отруйна і, хто засне на такій подушці, запевняють легенди, – більше не прокинеться.

Нарешті є і така розповідь, що воєвода Хуст оселився у замку. Привів з собою багато війська, свою дружину Тису та двох дітей – доньку Ріку і сина Хустця. Аби люди вічно пам'ятали, хто їх володар, воєвода наказав назвати на його честь місто Хустом, найбільшу річку – Тисою, а дві менші річки, що впадають в Тису, – Хустцем і Рікою.

За іншою легендою, колись у сиву давнину в Хустському замку жили князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста проводив життя гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів та городян з дорогими гостинцями. Іванкові кортіло теж зробити подарунок – це була дивна ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. У цю мить Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того закохані крадькома зустрічатися у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув з княжої гори. Ваза розбилася об скелю та розсипалась по долині дрібним дощем. Коли зійшло сонце, то всі побачили, що придолинок вкритий біло-зеленим нарцисовим килимом.

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"