Статті

У ВСЕСВІТІ ІСНУЮТЬ ДВА ШЛЯХИ: ЗОРЯНИЙ НА НЕБІ ТА ШОВКОВИЙ НА ЗЕМЛІ*

Фоторепортаж 

*Стародавня азійська приказка

ImageУ світовій економіці спостерігається відчутний зсув активності від Атлантичного океану в бік Тихого, особливо після нинішньої фінансової кризи у Америці та Старій Європі. Країни, що знаходяться вздовж історичного Великого шовкового шляху, все активніше пропонують світовому ринку свої товари, технології, знання та послуги.
Найбільшого успіху у цій царині домоглася Туреччина. Саме вона виступила ініціатором і організатором Першого бізнес-саміту «Шовковий шлях», який 16-19 жовтня у м. Трабзон зібрав представників 19 країн. Кількість учасників виявилася вражаючою – 230 іноземних фахівців та понад 500 представників Туреччини. Це, відповідно, представники бізнесу і ділових кіл на рівні міністрів економіки й торгівлі та їх заступників, президентів торгово-промислових палат та бірж, послів та представників іноземних місій, науковців та менеджерів, а також численних ЗМІ. Українська делегація була однією з найбільш повно представлених. Організаторами заходу виступили Міністерство зовнішньої торгівлі Турецької Республіки, її Торгово-промислова палата, Східночорноморський Союз експортерів, органи місцевого управління та представники бізнесу.
Мета заходу – довести усьому світові, що ці держави здатні разом ефективно працювати і за рахунок кооперації забезпечувати світ якісними товарами і послугами, поширювати їх зі Сходу на Захід і в зворотному напрямку.
НагадаЄмо, що історично Великий шовковий шлях – це система караванних шляхів, яка існувала з II ст. до н.е. по XV ст. та об'єднувала країни Євразії – від Західної Європи до Китаю. У докапіталістичну епоху це був найдовший шлях – понад 7 тис. км – який відігравав роль сполучної ланки між країнами різних цивілізацій та соціально-економічних систем.
Місцем проведення форуму місто Трабзон було обрано не випадково, адже саме через нього у давні часи і проходив Великий шовковий шлях. Задля відродження і укріплення історичних традицій захід проходив у щойно відкритому бізнес-комплексі. Під час відкриття і проведення пленарної частини бізнес-форуму президія не обиралася, тому всі учасники заходу мали однакову можливість виголосити привітання і стислі презентації.
Усі промовці були одностайні у тому, що нинішня глобалізація економіки має як позитивні, так і негативні наслідки. Протистояти світовій економічній кризі можна через відновлення кооперації країн «шовкового шляху», яке матиме не лише позитивні економічні, а й політичні наслідки.

Image
Міністр зовнішньої торгівлі Туреччини Куршад ТУЗМЕН (праворуч) і мер м.Трабзон Нурі ОКУТАН

Дещо амбіційно прозвучали підсумкові слова виступу міністра зовнішньої торгівлі Туреччини Куршада Тузмена про те, що мета його країни – продемонструвати усьому світові, що довколишні держави можуть разом ефективно працювати, влаштувати новий центр економічного тяжіння й постачати товари й послуги Тихого Океану один одному та решті Європи. В першу чергу, йдеться про транспортні й консалтингові послуги, енергетичні ресурси, будівництво, продукцію АПК, які здатні генерувати постійний грошовий потік незалежно від фінансових коливань. Приємно зазначити, що Україні в цих питаннях відводиться помітна роль. Таку думку пан Тузмен аргументував на прес-конференції, яка відбулась після відкриття виставки турецьких продуктів харчування «Тиждень сільського господарства Чорноморського регіону» і низки круглих столів. Міністр наголосив, що він оптимістично налаштований щодо майбутніх взаємовідносин з Україною і оприлюднив такі цифри. У 2003 році турецький експорт до України становив $445 млн., імпорт – $2,3 млрд., загальний товарообіг становив $2,7 млрд. Минулорічні показники зросли до майже $1,5 млрд. за експортом і $4,5 млрд. за імпортом, тобто загалом до понад $5,9 млрд. За 8 місяців поточного року ці показники вже становлять $1,5 млрд., $4,7 млрд. та $6,2 млрд. відповідно. «І за нашими прогнозами до кінця року загальний обіг товарів та послуг між нашими країнами має перевищити $7,5 млрд.», –  підсумував промовець.
Протягом трьох днів робота форуму проходила у відкритому та закритому для представників ЗМІ режимах. Відкрито працювали секції «Інвестиції та фінанси», «Торгівля, будівництво та послуги». Круглі столи очільників та представників торгово-промислових палат країн-учасниць з керівництвом Міністерства зовнішньої торгівлі Туреччини були закритими. На цей час представникам ЗМІ було влаштовано зустріч з місцевими журналістами, відвідини профільної виставки, морського порту м.Трабзон та потужних переробних підприємств регіону.

* * *
Виставка продуктів харчування Туреччини являла собою справжній цивілізований відбиток східного базару. Тут було усе: безліч традиційних і дивовижних східних солодощів – в'ялених, сушених, печених, глазурованих; неймовірна кількість фруктів і овочів свіжих та консервованих; оливки на будь-який смак і так само оливкова олія, яку різними методами виготовляли перед відвідувачами. Молоко і молочні вироби, особливо сири, є національним продуктом харчування, так само як риба і морепродукти. А ще – хіба можна уявити собі застілля без турецького чаю і гостинної усмішки господаря? 
Компанія «Гулбудак» зі Спарти – відомі в Туреччині виробники і постачальники яблук і саджанців фруктових дерев. Впевнено працюють на внутрішньому ринку, реалізуючи понад 12 тис. тонн яблук 27 сортів за рік. З них близько 6 тисяч тонн становить власна продукція. У торгових мережах Метро, Мікрос, Карфур їх продукція становить близько 25%. У найближчі 5 років планують зайнятися переробкою і спробувати свої сили на зовнішніх ринках як експортери.
Солодка пастила з горіхами в містечку Гумушані з давніх-давен готувалася за традиційною технологією. Основою пастили є сік варених ягід білої шовковиці з додаванням борошна і меду. Компанія «Крал», заснована у 1974 році як сімейний бізнес 4 братів і 3 сестер, поставила цю пастилу на промислове виробництво з використанням сучасних технологій. У такий спосіб цей продукт набув поширення не лише в Туреччині, а й за її межами. Найбільш традиційною є пастила з фундуком, який є національною гордістю країни. Також її роблять з кедровими горішками, а можуть і з волоськими, які, до речі, закуповують в Україні. Такі східні ласощі є натуральними завдяки оригінальним компонентам і технологіям виробництва, а тому надзвичайно корисними не лише для загальної підтримки організму людини, а й для профілактики серцево-судинних захворювань.
Традиційна турецька кава тепер матиме ще одне, нове, обличчя завдяки компанії «Кью-кап» (від [quick cup] – швидка чашка). Близько року тому вона вигадала і запатентувала новий спосіб швидкого приготування популярного напою для індустрії фаст-фуд: розчинна кава міститися на дні пластикової чашечки, де закріплюється алюмінієвою фольгою. Споживачеві достатньо відірвати фольгу й додати гарячої води – і кава готова. Це нове високотехнологічне сертифіковане виробництво. Чашечка виготовляється одразу перед фасуванням і є стерильною; в кількості 10 штук автомат одразу фасує їх в герметичні пакети. Поки що асортимент становить п'ять різновидів такого напою, основним з яких є чорна кава з вершками і цукром. Каву купують в Бразилії, а вершки – в Німеччині. Зараз цей продукт експортується до 5 сусідніх країн, а починаючи з нового року укладено договори з 26 країнами світу. У зв'язку зі збільшенням виробництва, зрозуміло, зростає і потреба у якісній сировині. Тому фірма зацікавлена у нових надійних партнерах-постачальниках цукру і сухого молока.
Стародавній Трабзон має понад двотисячолітню історію. Він був одним з п'яти найбільших міст колишньої Османської імперії, через які проходив Великий шовковий шлях, й до сьогодні залишається одним з провідних центрів культурного і соціально-економічного життя Туреччини. Сучасний шовковий шлях, кажуть тут, який поєднує Європу й Азію, проходить у тому числі через морський порт Трабзона.
У середньому за рік тут обслуговується близько 2 тисяч суден, перевалюється понад 3,8 млн. тонн вантажу. Основна експортна продукція до країн Європи – це овочі, фрукти, горіхи; до Китаю – мармур, цемент, метал (хром). Основу імпорту становлять вугілля з Росії та України, а також зернові культури: пшениця, ячмінь, жито і кукурудза. Наявний припортовий елеватор дає змогу зберігати зерно для подальшого його транспортування автошляхами до південних країн.

* * *
Збирання та переробка горіхів – доволі прибутковий бізнес, на якому, як на туризмі чи легкій промисловості, тримається економіка Туреччини. Гори країни буквально потопають у гущавинах фундуку (ліщини). Загальна кількість землі під фундуком перевищує 700 тис. га. Країна є основним світовим експортером цих горіхів і щороку залежно від урожаю поставляє на зовнішні ринки від 65 до 75% перероблених плодів. Основними споживачами є країни Європи, Америки, Австралія, Японія, Росія. На українському ринку також переважає турецький фундук.
Промислових насаджень кущів немає, вирощують і збирають горіхи вручну понад 5 мільйонів фермерів та приватників, об'єднаних в кооперативи. З куща можна отримати від 10 до 20 кг плодів. Таким  чином із трьох гектарів горіхового саду – саме стільки становить середньостатистичний розмір «промислової» ділянки – можна зібрати близько 5 тонн сировини. При закупівельній ціні $1 за кілограм з неї щосерпня господар має чесних $5 тисяч.
Фундук турки називають подарунком Бога, адже він є природним концентратором вітамінів, за калорійністю вдвічі перевищує хліб. Він очищує організм від шлаків, особливо корисний для профілактики і лікування серцево-судинних та печінкових захворювань.
Ми побували на одній з трьох фабрик з виробництва горіхів «Арслантюрк». Це високотехнологічне сучасне підприємство, продукція якого сертифікована ISO 9002 та НАССР. Тут щороку виробляється понад 20 тис. тонн сушених та подрібнених горіхів, 12 тисяч тонн з яких експортується до 45 країн світу. Це шоста в Туреччині компанія за обсягом експорту фундуку. 
Її власник і генеральний директор Сабахтін Арслантюрк в третьому поколінні займається «горіховою» справою. Він є головою торгової біржі Трабзона та очолює Національну асоціацію виробників фундуку. Його компанія поставляє горіхи і в Україну, тому він непогано обізнаний з нами і запрошує наш бізнес до більш тісної співпраці.
Турецький чай за смаком і зовнішнім виглядом дуже нагадує добре знаний радянській людині грузинський. Його зазвичай варять, а не заварюють, і подають у скляних стограмових чашечках.
Зі свіжозібраного одного й того ж чайного листа, залежно від необхідності, на чайній фабриці можна отримати різні типи готового чаю – чорний, зелений, червоний та жовтий; розсипний, пресований або швидкорозчинний. Усе залежить від операцій та технологічного процесу, який зазвичай зводиться до зав'ялювання, скручування, ферментації, сушіння та сортування (за фракціями).
На фабриці «Озчай» ми не побачили скрученого чаю, натомість побачили усю структуру виробництва органічного чаю, яким так пишається компанія і за якість якого отримала міжнародну винагороду в Італії 2004 року.
Підприємство було засноване і обладнане у 1987 році. Відтоді практично без зупинок працює 24 години на добу. Протягом неї переробляють 150 тонн  листя і виготовляють 30 тонн готового чаю різних видів. Із 10 кг свіжого листя виходить 2 кг чаю, вологість якого не перевищує 4%. Процес виготовлення чаю – від початку переробки до фасування в пакети – триває 6-8 годин.
На території фабрики працює фірмовий магазин і облаштоване затишне кафе, де можна посмакувати усі різновиди виробленого тут чаю. Чим ми, власне, і скористалися.
Фото автора

© 2018 ТОВ "Агромедіа-Про"