ВІРНИЙ СИН АГРАРНОЇ НАУКИ

Михайло, син знаменитого чи не на всю північну Україну коваля Василя Юхимовича Зубця і відомої ланкової Параски Іллівни, народився на Благовіщеня – 7 квітня 1938 року у колишньому райцентрі Нова Басань на мальовничій Чернігівщині. Волею Всевишнього він пішов з життя на Різдво – 7 січня 2014 року в Києві, в якому прожив значну частину свого життя. Михайло Васильович Зубець – особистість, знана в широких колах учених далеко за межами України, серед усіх спеціалістів-аграрників і простих трудівників. Він добре відомий у суспільстві як людина, що глибоко знала, цінувала і любила свій народ, його невичерпну енергію і мудрість. Країна поважала його як відомого вченого і політика.

Доля не була прихильною до нього. У маленького Михайлика люта Велика вітчизняна війна забрала батька, тож хлопчисько самостійно, від рідного порогу селянської хати, торував незвідані шляхи освіти, науки та аграрного виробництва.

Від батьків успадкував Михайло Зубець любов до праці, до людей – і цих життєвих орієнтирів дотримувався впродовж усього яскравого життя. Становлення його як фахівця аграрної галузі відбувалось  після закінчення 1962 року Української сільськогосподарської академії одночасно з його науковими здобутками. Майбутній академік пройшов трудовий шлях від старшого зоотехніка Прилуцької держплемстанції до віце-прем'єр-міністра – міністра сільського господарства і продовольства України та Президента (нині Національної) Української академії аграрних наук: обіймав ці високі посади одночасно, що є унікальним явищем в сучасній українській історії.

Михайло Зубець усю свою трудову і наукову діяльність присвятив становленню та розвитку вітчизняного тваринництва, ним започатковано наукову школу селекціонерів-генетиків. Він вніс вагомий вклад у розвиток галузі селекції та розведення сільськогосподарських тварин, став автором української, волинської та поліської м'ясних порід ВРХ, українських червоно– і чорнорябої молочних, ряду заводських ліній.

Своїми науковими працями вчений розвинув теоретичні і практичні питання породотворного процесу у молочному та м'ясному скотарстві, висунув нову гіпотезу генезису порід, став визнаним лідером комплексу наукових досліджень з проблем генетики, селекції і біотехнології у тваринництві. Результати наукових досліджень в цій галузі засвідчують 612 опублікованих ним наукових праць, у тому числі 139 монографій, підручників, книг, брошур та програм з питань селекції і генетики тварин, які захищено 26 авторськими свідоцтвами, патентами та винаходами, котрі знайшли широке впровадження у виробництві.

Під керівництвом академіка НААН Зубця 19 науковців стали кандидатами, а 6 – докторами наук. До цього можна долучити і сімейну династію зоотехніків, які добросовісно і чесно служили і служать Україні. Професор Зубець щиро ділився своїми фундаментальними знаннями зі студентами на кафедрі розведення та генетики тварин ім. М.А. Кравченка Національного університету біоресурсів і природокористування, яку раніше очолював  3 роки.

Упродовж 15 років Михайло Васильович Зубець обіймав посаду Президента Національної академії аграрних наук України. Водночас він 13 років був членом Президії Національної академії наук України, 5 років – членом Головної ради Вищої атестаційної комісії України, а з 1998-го – членом Президії ВАК. Багато років він був членом Колегії Міністерства аграрної політики України та Колегії Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації.

Останніми роками академік активно долучався до законотворчої роботи: він народний депутат України IV, V та VI скликань. Ним було подано 21 законопроект з питань аграрної політики та сільськогосподарського виробництва, більшість з яких прийнята Верховною Радою України.

За його сприяння як народного депутата і Президента НААН газифіковано рідну Нову Басань, п’ятнадцять сільських дільничних лікарень одержали укомплектовані необхідним медичним обладнанням автомобілі «Швидкої допомоги», у дев’яти сільських середніх школах України встановлено комп'ютерні класи, на декілька мільйонів гривень у сільські дільничні лікарні поставлено медичне обладнання, на території агрофірми «Лосинівська» Чернігівського інституту агропромислового виробництва проведено ремонт внутрішньогосподарських доріг.

Михайлу Зубцю імпонувало неординарне мислення, він не лише йшов в ногу з сучасністю, а й, здебільшого, випереджав час. Як учений він завжди був сповнений оптимізму і віри в краще майбутнє української науки, в її достойну інтеграцію у міжнародний науковий простір, а як парламентар – бачив чільне місце України серед розвинених країн світу.

Тому велику увагу Президент НААН приділяв оптимізації мережі науково-дослідних установ з урахуванням регіональних особливостей розвитку АПК, зміцненню зв'язків фундаментальної науки з освітою і виробництвом, співробітництву більш як із 50 зарубіжними країнами.

Та чи не найбільша заслуга Михайла Васильовича Зубця – академіка і Президента НААН України – у тому, що за умов глибокої економічної кризи в Україні він зумів згуртувати вчених, спрямувати їхній потенціал на підвищення аграрної науки в інтересах держави, українського суспільства. Вперше на базі створених наукових центрів в системі НААН України розроблено, апробовано і задіяно струнку, ефективну систему впроваджувальної діяльності. За сприяння науковця до реструктуризації Академії були залучено Світовий банк і Міжнародний центр з національних систем сільськогосподарських досліджень ISNAR. Він послідовно дотримувався чіткої наукової позиції, що структурна перебудова та розвиток аграрного сектору має спрямовуватись на створення переважно крупних підприємств АПК на базі інтеграції і кооперації приватних власників.

Крім вітчизняного наукового визнання Михайло Зубець був дійсним членом Академії аграрних наук Республіки Білорусь та Російської академії сільськогосподарських наук. Серед численних нагород і відзнак особливими він вважав почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат І-ї премії НААН, премії ім. В.Юр'єва Національної академії наук України, Державної премії України в галузі науки і техніки (двічі). Він нагороджений двома орденами «Знак Пошани», орденами князя Ярослава Мудрого V і ІV ступенів, орденом Пошани Російської Федерації, орденом Святого Володимира за заслуги перед церквою, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого, 3 медалями. Найвищої державної нагороди – звання Герой України – Михайло Зубець був удостоєний у грудні 2009 року Указом Президента України «за визначний особистий внесок у розвиток вітчизняної аграрної науки, активну громадську та політичну діяльність, багаторічну самовіддану працю з підвищення ефективності агропромислового виробництва».

Він був автором і науковим редактором багатьох видань з історії аграрної науки України, таких як «Сільське господарство України – від минулого до сьогодення», «Академік М.І.Вавилов і розвиток аграрної науки в Україні», бібліографічних серій «Академіки НААН України», «Члени-кореспонденти НААН України». Разом з академіком В.П.Буркатом започаткував видання серії «Українські вчені-аграрії ХХ століття». З липня 1997 року до січня 2013 року Михайло Васильович був головним редактором науково-теоретичного журналу «Вісник аграрної науки».

* * *

Важкою виявилася втрата для вітчизняної аграрної науки, проте Михайло Васильович Зубець назавжди залишився вірним сином аграрної науки, поборником інтересів села, гідним розбудовником незалежної України.

Прощання із Михайлом Васильовичем відбулося 8 січня 2014 року в ритуальному залі клінічної лікарні «Феофанія». Вклонитися світлій пам'яті академіка прийшли рідні та друзі, керівники відомств та наукових установ, колеги апарату президії Академії, голова Верховної Ради України Володимир Рибак та керівник Апарату Верховної Ради України Валентин Зайчук. Поховали Михайла Васильовича Зубця на цвинтарі у селищі Чабани, що під Києвом.