ЕФЕКТИВНІ КОРМИ – СТАТИСТИЧНІ ДИВА

Обговорити актуальні тенденції на ринку кормів на ІІ Міжнародній конференції «Корми для ефективного тваринництва 2013», організованою інформаційною компанією «ПроАгро», зібралися спеціалісти комбікормової галузі, тваринники і представники суміжних галузей.

У найближчі десятиліття чисельність населення світу зросте до майже дев'яти мільярдів осіб. Паралельно зростатиме і рівень купівельної спроможності у найбільш населених країнах. Відтак попит на продукти тваринного походження – м'ясо, молочні продукти, яйця буде постійно збільшуватися, і задовольнити його без розвиненої комбікормової промисловості неможливо. Щоб наростити виробництво тваринницької продукції до необхідних обсягів, потрібно все більше і більше повноцінних кормів. І мільярд вегетаріанців, котрі нині живуть у світі, тенденцію не зіпсують – молочних корів так само треба годувати. Але чим далі, тим більше тваринники потребують не просто кормів, а кормів повноцінних, збалансованих, збагачених мікроелементами та вітамінами, тобто таких, котрі дозволяють наростити виробництво продукції навіть без збільшення поголів'я. Наразі не лише до людей, але й до худоби цілком можна застосувати максиму Гіппократа – «нехай ваша їжа буде вашими ліками», і сучасні корми цю функцію виконати здатні.

Останнім часом комбікормове виробництво в Україні демонструє стабільне зростання на 5-7% щороку. І відбувається воно не лише через збільшення поголів'я (інколи навіть всупереч йому), але, насамперед, через перехід тваринництва до використання прогресивних технологій годівлі, що дозволяють отримати максимальний прибуток. Тому ті, хто раніше годував кормосумішами, переходять на комбікорми. Зокрема, за шість місяців 2013 року підприємства комбікормової галузі (без урахування виробництва малих підприємств) виробили 2873,2 тис. т комбікормів, що на 0,5 млн т (21,2%) більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Це тим більш відрадно, бо й 2012 року виробництво комбікормів в Україні зросло на 4% до попереднього року і склало 4969 тис. т. Лідером з виробництва є Черкаська область, котра у 2012-му виробила майже третину всіх комбікормів держави – 829 тис. т (на 4% більше проти 2011-го). Другою за обсягами виробництва є Київська область – 763,5 тис. т (4% плюс до минулого року). А от бронзовий призер – Дніпропетровщина – минулого року скоротила виробництво комбікормів на 1,2% – до 568,6 тис. т. Загалом по Україні третина областей і АР Крим скоротили виробництво, а дві третини – наростили. Найбільші темпи приросту демонструвала Тернопільська область, котра збільшила випуск комбікормів у 28 разів, довівши виробництво до 46,6 тис. т. Натомість у Одеській області спостерігався найбільший спад – на 21,6%, до 19,6 тис. т.

Загальна динаміка виробництва комбікормів та зміна обсягів їх виробництва в регіонах загалом відповідають картині зростання тваринницького комплексу. Наприклад, Донеччина стабільно прирощує виробництво кормів через те, що зростає поголів'я розміщеного тут найбільшого в Україні комплексу з вирощування свиней. В тій же Тернопільській області, як і на Київщині, зростання виробництва комбікормів пов'язане з укрупненням та створенням нових виробництв з вирощування курей.

Саме свиноводи та птахівники є головною рушійною силою вітчизняного кормовиробництва. За даними Держстату, у 2012 році поголів'я птиці зросло на 6,7% – до 246,9 млн голів, а свиней – на 4,6%, до 8,2 млн. Також за минулий рік на 5,1% зросла кількість овець та кіз, на 3,5% – великої рогатої худоби. Утім, якщо розглядати тренд на більшому часовому відтинку, стає помітним, що за останні п'ять років на тлі 20% зростання поголів'я птиці та 12% – свиней, поголів'я ВРХ знизилося на 6%, а корів – взагалі на 9%.

Особливість нашого тваринництва полягає в тому, що більшість його поголів'я перебуває в господарствах населення, котрі сучасні комбікорми використовують значно менше, ніж сільгосппідприємства. Хоча і в цьому секторі споживання комбікормів потроху зростає. Станом на 1 листопада поголів'я свиней розподілене між сільгосппідприємствами та населенням у відношенні 47% до 53%, птиці – 53% до 47%, ВРХ – 71,1% до 28,9%, корів – 77,9% до 22,1%. При цьому порівняно з минулим роком частка сільгосппідприємств у поголів'ї ВРХ та корів практично не змінилася, свиней – зросла на 3%, птиці – на 6%.

Саме за рахунок крупних сільгосппідприємств 2013 року вдалося на 8,6% наростити виробництво м'яса (насамперед, курятини), яєць – на 2,4%, молока – на 0,9%. При цьому рентабельність тваринництва залишається вибірковою: загалом +23%, в тому числі молоко +2,3%, яйця  +52,5%. На цьому тлі сумно виглядає рентабельність виробництва яловичини, яка склала -9,5% та курятини -7,2%. Утім, від'ємний показник виробництва курятини не повинен вводити нас в оману. Насправді, виробляти її дуже вигідно (навіть у фермерів рентабельність +37%), просто цього року її промислові виробники зробили суттєві інвестиції в галузь, що негативно позначилося на загальному балансі.

Нічого й говорити – позитивна рентабельність тваринництва дарує надії. Звісно, +23% це не ті +80%, котрі мали тваринники у 1992-му, але й не -58% 1997-го.

Особливістю українського кормовиробництва є вертикальна інтеграція, при якій одне підприємство холдингу вирощує зернові, друге – виробляє з них комбікорми, а третє – згодовує худобі чи птиці, тоді як в Європі виробники комбікормів – незалежні підприємства. Відтак основне виробництво у нас «прив'язане» до власного споживання, а основні потужності з виробництва комбікормів зосереджені у регіонах з найбільшим поголів'ям.

За останні п'ять років промислове виробництво кормів в Україні зросло на чверть, у тому числі комбікормів для ВРХ – на 22%, свиней – на 37%, птиці – на 32%, зате виробництво інших кормів знизилося на 10%. При цьому близько 40% ринку кормів перебуває в тіні. Зростання ринку відбувається, в першу чергу, через перехід тваринників на споживання промислових кормів. Спостерігається пряма залежність між зростанням поголів'я (особливо курей та свиней) і зростання споживання комбікорму. Проте з ВРХ ситуація кардинально протилежна – поголів'я зменшується, а споживання комбікормів зростає. Просто інтенсифікація годівлі дозволяє збільшувати виробництво того ж молока, незважаючи на скорочення поголів'я. Втім, левову частку комбікормів споживає птиця (56,1%), суттєву частку – свині (20,2%) і лише потім – ВРХ (11,4%).

Більш ніж 70% промислових комбікормів виробляють агрохолдинги, зокрема «МХП» – 24,5%, «Укрлендфармінг» – 8,1%, «Агромарс» – 7,5%. Тобто шість найбільших підприємств, котрі виробляють понад 120 тис. т комбікорму кожне, разом виготовляють більше половини усіх кормів, ще 17% – тринадцять підприємств, котрі виробляють по 50-80 тис. т комбікормів кожне.

Основними споживачами є сільгосппідприємства – у них частка комбікормів у структурі годівлі складає 43%, тоді як у господарств населення – всього 3,8%. Населення у відгодівлі віддає перевагу соковитим кормам (33,9%), концентратам (27,6%) та грубим кормам (18,3%). Тоді як у сільгосппідприємствах на соковиті корми припадає 17,3%, на концентрати – 24,3%, а на грубі – всього 9,2%.

Якщо підрахувати обсяги годівлі худоби і птиці, то розрахунково ця цифра у сільгосппідприємствах 2012 року склала 8,3-8,5 млн т. За даними Держстату, фактично спожито 6,25 млн т, а експерти «ПроАгро» оцінили обсяги фактичного споживання у 7,3 млн т, тобто 87% від розрахункової потреби. Тож зростати і споживанню, і виробництву ще є куди. Збільшується і конверсія кормів (найбільш помітно – у виробництві ВРХ та свинарстві).

Оскільки головна складова витрат на виробництво комбікормів припадає на сировину (до 70%), їхня ціна дуже залежить від вартості зернових. У цьому сенсі 2012 рік для кормовиробництва був піковим, а нинішній високий урожай зернових сприяє їх здешевленню. Станом на 1 листопада ціни фуражних зернових знизилися на 23-34%, висівок – на 14%, соняшникового шроту – на 25%, і лише соєвий шрот зберіг свою ціну. Відтак, починаючи з липня, ціни на комбікорми поповзли донизу. Корми також подешевшали, хоча й не так суттєво: для ВРХ – на 15%, для свиней – на 19%, а для птиці – на 13,5%. Таким чином, після пікового зростання 2012 року ціни повернулися до своїх позначок 2011 року.

При цьому залежності між ціною комбікормів і кількістю поголів'я віднайти не вдалося. Якщо поголів'я свиней хоч якось корелює з вартістю кормів (чим дешевше – тим більше), то поголів'я курей зростає однаковими темпами незалежно від того, дорожчає годівля чи  дешевшає. Так само незалежно від вартості годівлі скорочується поголів'я ВРХ. Вочевидь, за наших умов головним чинником є все ж ціна реалізації готової продукції тваринництва, а не складові її виробництва.

І тут вітчизняних тваринників (особливо свинарів) може підстерігати пастка – за умови вільної конкуренції на європейському ринку вони виявляться збитковими. Однією з проблем, що потребує вирішення, є і порівняно вища ціна українських комбікормів (і це маючи власну сировину), і доволі низька конверсія корму.

Але не всі компоненти комбікорму виробляються всередині країни, відтак ми імпортуємо премікси, білково-вітамінно-мінеральні добавки та лізин, водночас експортуємо повнораціонні корми. Та основна маса експорту – це корми на основі зерносумішей. Позаяк часто це корми незбалансовані, головними їх споживачами є сусідні країни колишнього СРСР. За останні п'ять років вартість імпорту зросла на 56% (що прямо впливає на зростання ціни комбікормів), а експорту – знизилася у 2,4 разу. Добавки і премікси (65% усього імпорту) їдуть в Україну з Європи, а лізин та хлорид холіну (33,7% імпорту) – з Китаю. Наші ж комбікорми експортуються переважно до країн колишнього СРСР: Грузії (54,3%), Молдови (36,3%), Туркменістану (3,8%).