ФІНАНСИ НЕ ЛЮБЛЯТЬ РОМАНСИ, АБО ПРО АГРОБІЗНЕС МОВОЮ ГРОШЕЙ
Ми звикли вимірювати успішність агробізнесу у центнерах на гектар чи кілограмах на голову. Проте якщо це бізнес, то доцільніше рахувати у грошах — ви ж заробити вирішили, а не розважитися? Тому справжні бізнесмени міряються не врожайністю чи надоями, а прибутками.
Та є одна цікава закономірність, яку по-простому в народі називають «гроші люблять гроші», або, інакше кажучи, чим більше вкладеш — тим більше отримаєш.
Звісно, оптиміст вам скаже, що можна реінвестувати власний прибуток і так потроху «розкрутитися». Проте поки ви рік від року додаватимете «по копієчці», конкуренти вас обскачуть, і виявиться, що у той час, коли ви вже досягли певних обсягів виробництва, з якими не соромно і на ринок виходити, місця на тому ринку вже не залишилося — конкуренти розхапали.
Тому більш надійним способом (і багаторазово апробованим у світі) є старт бізнесу на позичені гроші — щоб так би мовити, зразу широко розвернутися і на ринку собі нішу побільше «застовпити». Навіть американський фінансовий геній Френк Каупервуд, описаний Теодором Драйзером у романі «Фінансист», починав з того, що, позичивши у батька грошей, спершу купив ящик мила на розпродажу, а потім продав його, вже дорожче, до магазину. До речі Каупервуд — не вигадка автора, в основу роману покладено історію життя американського мільйонера Чарлза Йеркса. Тож, як не крути, а без позичених грошей бізнес не почати. Ну, Каупервуду-Йерксу було легше — у нього батько був керуючим банком, тож із позикою проблем не було. Але ж не всім так із батьками щастить.
Наразі потреба українських агровиробників лише в обіговому капіталі оцінюється в $10 млрд, а загальна — у близько $70 млрд. Де взяти таку купу грошей? Банківський сектор України не виконує свою основну функцію, принаймні щодо аграрного виробництва — не забезпечує банківськими кредитами. Мало того, що вітчизняні банки деруть безбожні відсотки, та ще й вони воліють мати надійну заставу, а де її взяти малому та середньому агровиробникові?
ПОЛТАВСЬКЕ ЕКО-КОРІННЯ, АБО МИ Є ТЕ, ЩО МИ ЇМО
Популяризації виробництва і споживання органічних продуктів було присвячено прес-тур до виробників екопродукції Полтавської області, який 12 жовтня 2016 року організував Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL) та Полтавська міська екологічна громадська організація «Мама-86-Полтава». Читати далі…
ОРГАНІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО ЯК ФІЛОСОФІЯ БУТТЯ
Ми якось звикли, що виробництво органічної продукції більше притаманне дрібним фермерам, ніж сільськогосподарським гігантам. Те, що і великі холдинги вбачають перспективу в «органіці», доводить ТОВ «Агрофірма імені Довженка», підрозділ холдингу АСТАРТА, де нещодавно започаткували цей напрям землеробства. Читати далі…
НІДЕРЛАНДИ ГОТОВІ ДОЛУЧИТИСЬ ДО БИТВИ ЗА ДНІПРО
Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Нідерландів в Україні Кейс Кломпенхаувер заявив, що Нідерланди підтримають «НІБУЛОН» та допоможуть йому вирішити проблеми з розвитком внутрішніх водних шляхів в Україні. Читати далі…
НЕ ЗАЛИШИТИСЯ НА БОБАХ
Ми сьогодні знаємо майже всі чинники, котрі сприяють виснаженню і знищенню ґрунтів. Але чи багато нам відомо про те, як планетні ресурси відновлюються і наповнюються цілющою силою? Серед них є і зернобобові, які не лише сприяють відновленню ґрунтів, а й можуть стати неабиякою фінансовою підтримкою українським виробникам.
ЗАКОНОТВОРЧИЙ СПАМ: ЧИМ НАЙБІЛЬШЕ ОПІКУЮТЬСЯ НАРОДНІ ОБРАНЦІ
І вкотре вже майстри розмовного жанру з депутатськими мандатами розпочали робочий тиждень традиційними змаганнями біля парламентської трибуни. Головне завдання — хоча б на словах (ну не на ділі ж) підтвердити свою турботу про пересічних громадян. Утім, головна функція депутатів все таки лежить у площині продукування законів, і в цьому сенсі нинішнє скликання з цим справляється більш ніж успішно. Понаписували законопроектів достобіса — станом на 20 жовтня 2016 року аж 3769, а з постановами взагалі 7113. Таким чином депутати VIII скликання зареєстрували найбільше законопроектів, порівняно із попередніми скликаннями Верховної Ради.
Шкода, але кількість законопроектів (і вже прийнятих законів) не свідчить про їхню якість.