І ЗНОВ ВЕСНА НА БІЛІМ СВІТІ...
За доброю традицією, що склалась у нашій газеті, до Травневих свят — Дня міжнародної солідарності трудящих 1 Травня та Дня Перемоги 9 Травня — ми запрошуємо на шпальти газети шановних ветеранів війни та праці, які самовіддано і чесно воювали і захищали державу, потім її відновлювали і працювали, вчиняючи справжній життєвий подвиг. Адже велич героїчного вчинку — не у його масштабі, а в тому, щоб не шкодуючи себе, пригнітивши страх і біль, долучатися до тяжкої і навіть небезпечної справи заради Батьківщини.
Раніше про трудові й бойові подвиги наших співгромадян згадували часто. Зараз, з плином часу, моральні цінності сильно змінилися, стали більш прагматичними і дедалі більше витісняють благородні поривання, думки про ближніх, прагнення прислужитися суспільству. Нині керівництво Росії йде на українців війною, при цьому і гадки не маючи про людські чесноти і справжні християнські цінності. За їхнім бажанням «боронити російськомовних» насправді присутнє: «нічого особистого — лише бізнес»…
Проте давайте залишатися людьми, патріотами нашої країни, нашої священної і давньої землі на горде ім'я — Україна. Давайте берегти і передавати нащадкам ці величні свята — відлуння батьківських радощів, їхніх цінностей та мрій, бо саме в них сутність життя, яке важливіше й дорогоцінніше за нескінченне заробляння грошей.
Свята 1 Травня і 9 Травня — добра нагода згадати про людей героїчної долі. Завдяки їхнім трудовим і бойовим подвигам ми маємо мирне сьогодення, яке тепер уже можемо оцінити належним чином.
Тож наш обов'язок і як журналістів — зберегти пам'ять про звитяжне і таке багатостраждальне життя батьків і дідів, донести дітям і внукам ту вдячність, яка до скону віку має переповнювати людські серця: за мирне небо, за рідну землю, за продовження роду!
У пошуках людей, які пройшли шляхами Великої Вітчизняної війни або кували Перемогу важкою працею, відроджували зруйновану війною країну та присвятили своє трудове життя роботі в сільському господарстві, нам доводиться добряче поїздити Україною. Але, на щастя, ми досі віднаходимо таких героїв — у добрій пам'яті, в гарному гуморі та зі щирим бажанням розповісти власну історію.
Сьогодні ми продовжуємо традиційну добірку матеріалів, присвячених трудовим і бойовим подвигам наших співвітчизників. Адже і медаль за бій, і медаль за труд — із одного металу ллють, а без Хліба не буває Перемоги!
БОЄЦЬ КУКУРУДЗЯНОГО ПОЛЯ
На покоління радянських людей, до якого належить академік Валентин Сергійович Циков, припало стільки тривог і подій, що вистачило б на цілу бібліотеку великих книг. І хоча це були б жахливі книги, одночасно у них подвиг пересікався б із буденністю.
ТРУДОВИЙ СТАЖ — БІЛЬШЕ ТРЬОХ ПОКОЛІНЬ
Євген Іванович Підлісний — людина на Хмельниччині шанована. Про здобутки очолюваного ним колгоспу, а потім і СТОВ, ім. Чкалова свідчать численні статті в обласних і районних виданнях. Та будучи головою, він проклав кілометри доріг селом і до села, а до своєї хати так і не спромігся — совість не дозволила.
АГРОНОМ, ЗАГАРТОВАНИЙ НА ПОЛЯХ БИТВ
1943 рік вважається переламним у історії Великої Вітчизняної війни. Саме тоді радянські війська перехопили ініціативу і почали крок за кроком звільняти окуповані німецько-фашистськими загарбниками території СРСР. Для героя нашої оповіді Василя Федоровича Кондратюка цей рік став першим бойовим.
ДВА ВИЗНАНІ КОМУНІСТИ ТЕРНОПІЛЛЯ:
КОЛГОСП І ЙОГО ГОЛОВА ОДНОЧАСНО ОТРИМАЛИ ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ
Села Остап'є, Поділля і Хоптянка, що входили до складу ордена Трудового Червоного Прапору колгоспу «Комуніст» Скалатського району (який існував на Тернопільщині до 1962 року), до честі місцевої громади, за часів колективного господарювання від 1950-х років почувалися краще за інші населені пункти. Серед колгоспників «Комуніста» було чимало передовиків і переможців соціалістичних змагань, орденоносців, а створив господарство таким потужним його голова — Герой Соціалістичної Праці Петро Герасимович Макаров.
ТЕ, ЩО МИ НАЗИВАЄМО ПОДВИГОМ, ВЕТЕРАНИ НАЗИВАЮТЬ ЖИТТЯМИ
Василь Герасимович Бесараб народився 6 березня 1926 року у невеликому селі Гайшин на Київщині. Родина, як і годиться в українських селах, була багатодітною — у Василя було ще шестеро братів і сестер. В 1929 році — на зорі колективізації — в селі організували колгосп «Соцперебудова», наступного року ще два: «Нове життя» і «Перебудова». Пізніше вони об'єдналися в один. На початку тридцятих у Гайшині було 380 дворів і проживало 1375 жителів.
«МИ ПРОСТО ЧЕСНО ЖИЛИ…»
Михайло Аврамович Болілий народився 6 вересня 1926 року у мальовничому українському селі Помоклі на Київщині. Крім нього у сім'ї підростали ще двоє менших братів та три сестри, в селі ж налічували 481 двір і понад 5 тисяч жителів.
Як завжди у номері:
ВНУТРІШНІ ЗАКУПІВЕЛЬНІ ЦІНИ
Закупівельні ціни на зернові та олійні культури, встановлені на зерноприймальних потужностях провідних вітчизняних агропідприємств.
ЦІНОВІ ТРЕНДИ НА СВІТОВИХ РИНКАХ ЗЕРНА