БДЖІЛЬНИЦТВО: ХОБІ ЧИ БІЗНЕС?
Бджільництво — один із найдавніших промислів, котрий опанувало людство. Бо мед — не просто солодощі, а цілий склад корисних, поживних і лікувальних елементів. Тож приручаючи собаку, коня чи корову, людина не забула і про бджіл. Тим більше, що це єдина «худоба» у господарстві, котра сама заготовляє корм на зиму, бо результат літньої її роботи завжди перевищує рівень споживання бджолиної сім'ї. Українці зіграли в «одомашненні» розумних комах не останню роль — вони до різних земель експортували продукти бджільництва ще від часів Київської Русі, та й першого у світі рамкового вулика винайшов саме українець Петро Прокопович.
Без перебільшення, пасічник у свідомості українця — це мудрий трудівник, обізнаний із таїнствами природи і знахарства. Цієї слави набув він не без допомоги своїх «підлеглих» бджіл — постійна робота і догляд за ними формують спостережливість і дають знання закономірностей природи.
Але й бджолярем міг стати далеко не кожен: не дарма ж кажуть, що мати бджіл і бути пасічником — це різні речі. Бджоли вимагають спостережливості, охайності та пунктуальності. Якщо ж згадати, що тростинний цукор на наших теренах з'явився лише на початку XI ст., та й коштував баснословно дорого, стає зрозумілим авторитет пасічника.
Як правило, «приборкувач бджіл» був і цілителем, який до лікувальних властивостей меду та його похідних додавав і силу лікарських рослин. Збільшувало повагу і сприяло створенню таємничого ореолу довкола пасічника і те, що жив він зазвичай край села, поближче до різнотрав'я або лісу — так із вуликами менше мороки. А на межі цивілізації та природи різні речі трапляються. Недарма ж Микола Гоголь саме у вуста пасічника Рудого Панька вклав усі ті химерні оповідки, що ввійшли до «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки».
Часи минули, але українське бджільництво залишається таким само архаїчним — і не лише у сенсі гармонії людини з природою. Попри те, що нині в Україні бджільництвом займається приблизно 400 тис. осіб (це — один із найбільших у світі показників, фактично, кожен сотий українець — пасічник), ефективність виробництва меду залишається дуже низькою. Пасічництво, попри величезну популярність і зайнятість великої кількості людей, перебуває у такій собі «сплячці», хоча у всьому світі робляться колосальні успіхи по всіх напрямках, технологіях, вирощуванню, якості. На тлі всесвітнього «бджолярського прогресу» українські пасічники залишилися на рівні півстолітньої давнини. Читати далі...
БЕЗ ХЛІБА ПЕРЕМОГИ НЕ БУВАЄ...
Підконтрольна Україні Луганщина цьогоріч зібрала рекордні за останні 10 років 1,13 мільйона тонн ранніх зернових. До загального Луганського ужинку добряче доклалися хлібороби нібулонівських виробничих філій. На зорі незалежності України — 20 років тому — було створено Луганський підрозділ компанії з п'яти виробничих філій. Читати далі...
ХОРОВОДИ КолоРади, АБО КАРГО-КУЛЬТ МАЙДАНУ
Знову осінь, знову Майдан — 17 жовтня у Києві в урядовому кварталі розпочалася акція протесту, організована соратниками колишнього губернатора Одеської області Міхеїла Саакашвілі та ряду інших опозиційних політиків. Передував «революції» промо-тур регіонами України з анонсуванням нової «революції»…
ДЕНЬ АГРАРНИХ БАЛАЧОК: ВІД БІОЦУКРУ ДО ДРОНІВ
Попри вільний переклад, конференція AgroTalks Day №3 виявилася цілком серйозним і успішним заходом, адже об'єднала ентузіастів своєї справи і дала змогу обмінятися думками в ході дискусії.
ЛІС ВСОХНЕ — ЛЮДСТВО ЗДОХНЕ, АБО ШЕРШЕ ЛЯ ГРОШІ?
Цього року після свята Дня працівників лісу, яке від 1993 року відзначається третьої неділі вересня, лісівники України дружно схаменулися: мовляв, понад 300 тис. га лісу в країні пропадає. Таке враження, що до цієї осені все нормально було, аж раптом щось пішло не так…